«Ми – хлопці із Детройту!»
Цитата, можливо, Сіммонса.
Можна було б дати саме таку назву статті, та і так непогано виглядає))
Вітання усім фанатам “поважче”!
Подія 16-го червня навряд пройшла непоміченою, якщо Ви фанат вітчизняної рок-музики або просто рок-музики. Що за подія? Ну звісно ж KISS! Вперше і, вірогідно, востаннє.
Мій особистий шлях до цього концерту почався ще у школі.
Якось, по ящику (епоха ДО інтернету!), показали кліп цих розмальованих мужиків «i wanna hear it loud», мотив приємний та одразу записується у мозок, так що не забудеш. Так от, вірогідно, це був перший раз, коли я на початку 2000-х почув гурт, який був заснований у США ще на початку 70-х років.
На фотографіях гурт KISS я бачив до цього багато разів. Погодьтеся, їх досить важко з кимось сплутати. Але почув вперше.
При СРСР «ВІА Поцілунок» тут не гастролювали. З 1991 легендарні рокери також не бували з концертами у наших краях. Та при анонсі останнього туру «End Of The Road» музиканти вирішили зазирнути зі своєю неймовірною програмою в Україну. Так, ми нарешті дочекалися!
KISS – гурт-стадіонник, тому для єдиного концерту був обраний НСК «Олімпійський» у Києві. Бо – «Стадіон так стадіон»!))
Білети були придбані ще за пів-року. У довжелезній черзі перед стадіоном довелося постояти десь годин 6. Але воно було того варте на 100%. Бо KISS – не лише музика. KISS – це шоу з великої літери. Хтось прийшов на концерт саме заради нього? Отримайте!
Розігрів
Цікавіше, ніж можна уявити. В основному на розігріві грає гурт, але замість гурту розігріти стадіон, набитий шанувальниками, вирішили запросити художника! Так саме з малювання почався концерт. David Garibaldi – митець оригінального стилю малювання, переможець «Америка має талант», намалював нам декілька картин на тематику рок-музики. Досить цікаво було дивитися на процес створення, коли ти до останнього не міг здогадатися, що саме малюється.
Та ось концерт!
Тонни піротехніки, конфеті і ще неймовірні штуки у великій кількості які летять у тебе, падають на голову і усе це під соусом чудової музики. Екрани за сценою, над сценою, навколо вогонь, вибухи і взагалі чудово! Пол Стенлі, Джин Сіммонс, Ерік Сінгер та Томі Тайер просто вилетіли на сцену під хіт «Detroit Rock City». Чоловікам уже дофіга, за 60 усім, та це помітно ледь-ледь і це не через макіяж. Музиканти у чудовій формі. Приємно бачити, коли постійно відбувається ЩОСЬ.
Знаєте, буває, коли приходиш на концерт, а учасники гурту стоять увесь концерт, як стовпи. Так от – це не про KISS!
Навіть, якби не неймовірні спецеффекти, цей концерт був би неймовірним. Грали тільки перевірені часом хіти, без нового матеріалу останніх альбомів: «leak it up», «war machine», «i wanna hear it loud», «psycho circus» та інші хіти.
А як щодо візитівки гурту «I Was Made For Lovin’ You»? Звісно, була також. Навіть, більше – Пол Стенлі на тарзанці з гітарою перелетів прямо над головами глядачів на башту звукачів. Там був мікрофон і підключивши гітару він заспівав і зіграв знаходячись прямо посеред моря шанувальників.
Ще одна цікава деталь – кожен з учасників також є і вокалістом, тому співали усі. У кожного з учасників була пісня, яку він виконував сам, “от і до”. Коли ж комусь з «KISS-ів» треба було дати більше уваги на хвильку, їх піднімали замасковані під сценою платформи. Метрів на 10, не менше! Така платформа була навіть під ударною установкою, і кожного разу, коли її з Еріком Сінгером підіймали для його соляка, з нею підіймався і прапор з тигром чи іншим зображенням. Це треба було бачити…
До речі саме для Сінгера під кінець на сцену викотили рояль, схожий на величезну кулю для диско, на якому він зіграв нам.
Заключною піснею стала «I Wanna Rock N Roll All Night», під час якою зі сцени летіло стільки іскор, конфеті, ГІГАНСЬКИХ куль з фотками музикантів, що стало реально спекотно. І, у жертву, Пол приніс гітару, розгативши її у друзки. Ось це і є справжній олдскул!
Маленький додаток. Вперше побачив, як граючи на басу його можна, одночасно, полірувати своїм язиком, “от і до”. Та дякувати Сімонзу – тепер ясно як це робиться і виглядає. Само-собою, був і його фірмовий прикол з кров’ю з рота та «пожиранням» вогню.
Неймовірний вечір, а поколінням молодих гуртів, що виростали на KISS, і досі є чого у них повчитися.
РокРадіо UA та Костянтин Конохович
ПС – раджу подивитися «Детройт – місто року». Стрічка 1999 року, непогана комедія про хлопців, яким, ну дуже хочеться на концерт KISS.
