08 серпня 2020 року

Колеса, Ноги і Підкови

Липень.03.2020
Рік заснування: 2014
Жанр: Hard Rock;
Колеса, Ноги і Підкови

Знайомство з гуртом Колеса, Ноги і Підкови:

Всі хлопці — бориспільці, закінчили місцеві школи. Колектив уже має свій записаний альбом і своїх палких шанувальників. Виконують пісні українською на слова місцевих авторів. Послухати їх можна за посиланням на сторінці гурту.

Андрій Піць, інженер телекомунікацій, гітарист-самоучка:
— Наш гурт був створений влітку 2014 року. Це була спроба, чи вийде хоч щось взагалі. З Павлом ми були знайомі вже давно, на барабани я запросив Євгена Скорика. Олександр Іванов з гурту CRITIQUAL QUINTA люб’язно запропонував провести пробну репетицію у них на базі, на котрій, до речі, граємо і досі разом з ними. Вийшло непогано, і ми вирішили рухатись далі. Взимку до нас приєднався гітарист Анатолій Слободяник, і справи пішли ще краще.
З назвою складалося досить туго, але все ж дійшли спільної думки. Наші гітарист і барабанщик — власники сталевих коней, я захоплююся туризмом, а Павло має прізвисько Конь. На початку 2016 року гурт покинув Євген, а його місце зайняв Максим Волошин, чому ми безмежно раді.

Гурт Колеса Ноги і Підкови виконує пісні українською мовою, тому що я вважаю недоречним, коли українські гурти виконують пісні російською. Переважну більшість текстів пишу я, ще є пісні на вірші Вести Райдужної, Тараса Недашківського, Павла Вишняка, Антоніни Мартич і, на жаль, уже покійного Олександра Колоса.

Музика і тексти пісень народжуються у голові мимоволі, на це неможливо вплинути, принаймні мені. Мабуть на це впливає просто саме життя. Ми записали один альбом, що має назву «Ох…і історії», в ньому одинадцять пісень.
На концертах публіка нас приймає тепло, що нас дуже радує і надихає. Завдяки старанням нашого менеджера Максима Мироненка, наші треки крутять на деяких інтернет-радіо.

Рок — це спосіб життя, я десять років йшов до мрії зібрати такий колектив. Мені подобається грати і співати, особливо, якщо людям це приємно слухати і вони знову приходять на наші концерти. А щодо поєднання музики з роботою, то поєднувати важко. Тим більше, у нас всі одружені, а Максим ще й має прекрасну донечку, тому робота важлива для кожного. Але ми не забуваємо про улюблену справу і знаходимо можливості.

Павло Вишняк, інженер:
— Музичної освіти в мене немає, у третьому класі музичної школи мене вигнали. Я перестав туди ходити, коли побачив, що мені там не хотіли давати «Металіку», Озі Осборна чи «Рамштайн». Ну, ви розумієте. Але бажання грати не зникло, тому ми з друзями у дворі зібрали першу команду, щось пробували, шукали. Коли Андрій запропонував приєднатися до нього, гріх було не погодитися.

Зараз я живу в Переяслав-Хмельницькому районі, раз чи два на тиждень приїжджаю електричкою на репетиції. Музика у житті не заважає. Музика — це і хобі, і для душі, і ще щось більше. Одним словом — те, що треба!

Анатолій Слободяник, інженер-енергетик:
— Зараз я займаюся в джазового викладача, тому що хочу грати краще. Якщо тут (йдеться про рок-музику — ред.) грається від душі, то там треба підключати мізки, як правильно який акорд взяти. А в рок-музиці головне — це навчитися плавати. Як навчився — йде легко, душа включається, голова вже участі не бере.

Часу нема взагалі. Адже є сім’я і відповідальність перед близькими людьми, а це таке ж важливе, як і музика. Намагаюся знайти хвилинку. Зараз такий період, що взагалі займаюся лише годину на день, на роботі — вдома часу немає. Хоча б годину пограти маю обов’язково. Якщо є вільний час, можна посидіти дві-чотири години. Це ж не навчання, це йде від душі. Ти щось відчуваєш і намагаєшся виразити це нотами, звуками. В джазі хочу навчитися грати з головою, вміти обіграти якийсь уривок правильно, створити кількома акордами особливу атмосферу, щось підкреслити двома-трьома нотами — як художник створює узор маленькими мазками.

Репетиції — найскладніший процес. Те, що приніс текст, треба знайти у музиці. Я шукаю це за трьома принципами — красивіше, складніше, цікавіше. Буває, кілька репетицій просидимо і нічого не знайдемо. В усіх наших текстах є сенс.

У твоїй музиці має бути душа. Якщо її немає, то навіщо взагалі грати? Для кого ти граєш? Я граю для себе, мені це в кайф. Якщо хтось грає для грошей — ну добре, молодець. Гроші — це третє-п’яте. Слава Богу, ми всі ходимо на роботу і заробляємо. А музика навпаки — вимагає і грошей, і часу, і роботи, і душі. Але яке це задоволення!

Максим Волошин, четвертий учасник гурту

ДОВІДКА

Рік створення — 2014, Бориспіль

Записаний альбом — «Ох…і історії», 2016

Андрій Піць — гітара, вокал

Паша Вишняк — бас-гітара, другий вокал

Анатолій Слободяник — гітара

Максим Волошин — ударні

Максим Мироненко — менеджер

(Інформація станом на 2107 рік)