11 грудня 2018 року

Брати Станіслава

Серпень.16.2018
Рік заснування: 2015
Жанр: Rock;
Брати Станіслава

Message слухачам: “Душа України – в її традиціях і піснях!

Слухайте українське на РокРадіо!”

Як все починалось…

Брати: «Історія початку творчості проста і банальна – як і більшість гуртів почали грати у молоді роки, на хвилі юнацького максималізму.

У нас це теж було – грали на гітарах, переспівували дворові пісні.

Розпочали з проекту «Два крила».

Потім, з часом, познайомилися з іншими хлопцями і вирішили створити гурт «Брати Станіслава».

 

 

 

Сьогодення…

Гурт розвивається, пише нові пісні, виступає по всій Україні, бажані гості, як на фестивалях, так і на закритих концертних майданчиках!

На сьогоднішній день (2018 рік) на фестивалях хлопців представляють не інакше, як гурт, що грає “антисєпарський рок”.

Брати Станіслава – це музична родина! їх музика закохує, виховує, примушує думати, і слухаючи їх пісні відчуваєш, що патріотизм – це не пафосна, олдскульна і нав’язана старшим поколінням штука, а це фізична і душевна необхідність будь якої нації, не залежно від історичного періоду.

Склад гурту:
Гупал Володимир – вокал, автор текстів
Гупал Сергій – вокал
Шмалько Костя – барабани
Дутчак Володимир – ритм гітара
Заяць Ярослав – бас гітара
Федорак Андрій – соло гітара

 

🔥Це наше спілкування на Фестиваль “Тарас Бульба” – 2018, виявилося геть не стандартним інтерв’ю, вийшла якась ціла філософська бесіда-діалог з давніми друзями – гуртом Брати Станіслава – офіційна сторінка

Я: Багато гуртів жаліються на те, що не можуть потрапити на фестивалі. Як ви «прорвалися» на такий поважний фестиваль?

Сергій Гупал: Тут історія дуже цікава )) Минулого року ми приймали участь в конкурсній частині і зайняли ІІІ місце. Цього року ми вирішили вцілити на перше місце і знову подали заявку на участь в конкурсній частині )) Але сталося так, що на відборі нас запросили на лайн-ап і сьогодні ми тут виступаємо ))

Я: Круто! Ну і як воно – минулого року конкурсанти, а цього року вже на головній сцені?

Володимир Гупал: Ну, круто! Для нас, ментально, важливу роль грає, що за рік відчувається наш особистий прогрес, тому що це крок вперед, а з іншого боку на конкурсній частині відчуваєш, не те щоби більше відповідальності, просто трошки інший рівень накалу, бо там є елементи змагання, а тут інша відповідальність, тут відпрацьовуєш вже, як професіонал, віддати повністю себе. Менше тиску зверху, але більше відповідальності, щоби професійно виступити для людей, в першу чергу ))

Я: Як ви назвали стиль в якому граєте? Це патріотичний рок?

Сергій: ))) В Новоград- Волинському наш стильна звали анти-сєпарський рок )) Насправді, ми, ні спочатку, ні зараз ми ні хвилини не задумувались, який стиль ми граємо ))

Володимир: Ми граємо те, що нам подобається, що нам зручно, а як воно називається? ))

Сергій: І справа не в тому, що ми не хочемо заганяти себе в рамки якогось стилю )) Ми граємо рок! А рок він різноплановий, різножанровий! Хай критики визначають, що ми граємо! Ми граємо від душі!

Я: Далі буде дуже складне питання )) Чи є майбутнє в української музики в Україні? Чи буде в Україні колись цивілізований музичний ринок?

Сергій: Це риторичне питання )) Це те ж саме, щоб запитати, чи подолаємо ми корупцію в нашій державі )) Все залежить від людей, від державної політики по підтримці української музики, від самих виконавців залежить. Але те, що відбувається після Революції Гідності то видно неозброєним оком, що українська музика ожила, отримала нове дихання. З’явилося багато гуртів, які готові вкладати свої кошти, для розвитку, а чи далі ринок зародиться і зможе жити, по ринкових умовах, щоб музиканти могли заробляти – це покаже тільки час ))

Володимир: Перший крок зроблений, за рахунок квот. Звільнилося місце на медійному просторі для українських виконавців, відповідно це вже перший поштовх. Розвиток музики залежить від розвитку самої держави, буде добре державі – буде добре і музиці ))
Сергій: Пам’ятаєш, як в 90-х, коли Україна здобула незалежність, який був підйом української музики, в ті часи народилося багато музикантів, які нині є мастодонтами (н-д, то й же Тартак), ніби й здалося, що зародилася українська музика, що все тепер піде добре, але що ми отримали за 10-20 років? Засилля російської попси, шансони… Все на корню і згинуло… Як буде зараз? Все залежить від людей і державної підтримки…

Володимир: Але віра є! Просто, не треба хотіти всього зразу. Поступово, еволюційно… Все буде добре! Ми в це віримо!

Сергій: Але все таки дуже багато залежить від людей! Простий водій маршрутки визначає в деякій мірі розвиток нашої культури. Якщо водій буде включати українську музику, він тим самим буде підтримувати українську музику і культурно «виховувати» тих 14-20 людей, які їдуть в його маршрутці!

Володимир: До речі, в багатьох людей міняється свідомість, і вони вже шукають не «піратку», а просять посилання, де можна придбати музику за гроші )) Тому шанси є, і дуже великі… ))

Я: Ок… Яку першу пісню/музичну композицію ти поставив своїй дочці Кірі, Сергій, коли вона була геть маленькою?
Сергій: )) Ой, музичним смаком моєї доньки займалася моя дружина )) А я дитину привчив до Братів Станіслава ))

Володимир: В нас це спільне, але то не наша заслуга, то заслуга наших дружин )) ВонИ включали наші пісні, і перш за все «Волю» )) Як на мене – нормальний старт )) Мені подобається ))

Я: І це абсолютно по українські )) Діти мають пишатися своїми батьками ))
Щодо фестивалів під час війни. Вони потрібні?

Сергій: Потрібні! Питання лише, який контент фестивалю, яке його наповнення.

Володимир: Що таке фестиваль? Це не лише відпочинок, музика, драйв. Перша за все, це ідея і виховання! Виховання в молоді патріотизму, спраглості до української культури, підтримка українських виконавців. Зараз фестивалі мають бути «заточені» під ідею! А фестиваль, який «заточений» лише під те, щоб скосити бабло, таки фестиваль не потрібний.

Я: Як вам виступається на Тарасі Бульбі?

Сергій: Ми дуже тішимося з того, що ми на цьому фестивалі виступатимемо другий рік підряд! Це круто!

Володимир: Надіємося не останній Брати Станіслава

Я: Так воно і буде! Ви, хлопці, гарно і впевнено йдете вперед. Ви на вірному шляху!

Сергій: Хочемо максимально віддати емоцію і отримати фідбек. Щоб прокайфували дві сторони – слухач і виконавець ))

Володимир: І погода, щоб дозволила людям зібратися )) Але налаштовані рішуче віддати себе повністю, поділитися своєю творчістю, і до речі, ми знаємо, що є люди, які приїхали послухати нас, можливо їх не багато, але це приємно ))

Я: Побажання слухачам РокРадіо ))

Сергій: Слухайте РокРадіо ))))

Володимир: І любіть українське))
………………….
Після виступу:

Я: Ваша музика явно не під замовлення, а від душі. Як вам так вдається?

Володимир: Це власні переживання на певні події, що відбуваються в нашій країні, все це виливається в якісь думки, в якісь слова, в якісь ноти і відповідно народжується пісня…

Я: Під вашу музику не погарцюєш, не послемишся. Під вашу музику завмираєш і стоїш вслухуєшся в кожне слово, щоб не пропустити щось…

Володимир: Є музика для танців, гецання і слему, а є музика, яку пропускаєш через себе. Комусь наша музика подобається, комусь не подобається, але ті люди, яким вона потрібна – вони її приймають. Тому, музика жива, і ми живемо разом з нею ))

Я: Дякую хлопці, заставили замислитись… Пішла врегульовувати свої емоції ))🔥🤘

Брати Станіслава – “Воля”, пісня для правильного виховання дітей!

Брати Станіслава – “Дай Жити“, пісня, яка надихає!